День 1. 

Х: Я вирішила піти на марафон нічого загалом не знаючи про нього, просто по відчуттю. Відгукнулось слово вдячність. Насправді, я часто не щира і не вдячна, але не усвідомлювала  цього раніше. Всі 108 поклонів пройшли як один, відкрився такий потік вдячності, що плакала кожні 10-20 поклонів. Коли практика завершувалась, то хотілось дякувати далі, наче щось відкрилось в мені, розслабилось. Я відчуваю, що я там, де повинна бути. Дякую тобі та всім в цьому ком'юніті. Відчувала весь час підтримку і спільне бажання до змін.

Я: Дуже вдячна за твої слова і що так круто відчуваєш свою інтуїцію, прислухаєшся і слідуєш їй! Рада, що ти опинилась з нами і вдалось з першого разу відчути таку глибину!

Х: Всім привіт! Тільки що закінчив свою першу у житті практику 108. Найцікавіше почалось після 50 поклону, підсвідомість почала “підсвічувати”людей, які давно пішли з мого життя, але яким я майже ніколи не дякував. Відчувалось, наче я закриваю якісь прогалини у енергетичному обміні.   Спершу відчував спротив, що хочеться не за щось конкретне бути вдячним, а в цілому наявності людини на певному етапі мого життя. Потім відпустив і просто дякував. Найбільше задоволення отримав від торкання лобом килимка для йоги. З кожним торканням відчував, як зменшую вплив его на свій стан. Трохи відчував критика всередині, тому що  не міг рахувати і постійно збивався. Потім вже не звертав увагу на точність і стало легше. Для мене ця практика є певним випробуванням, так як повторювати однакові рухи мені дається складно, десь хочеться почати робити швидше, десь замість 55 порахувати 58, чи зупинитись на 10 раніше. Однак, я дуже щасливий, що почав і маю намір знайти мир у кожному поклоні. Дякую тобі.

Я: Дякую, дуже цікавий процес у тебе! І класно, що було відчуття випробування і спротиву - значить 100% буде розвиток. Особлива подяка за відкритість до нового і довіру до незнайомих технік і людей Вітаю з новим досвідом! Бажаю, щоб цей шлях був цілющим, цікавим, надихаючим і розширюючим!

Х: Я тільки сьогодні зробила перший день практики. Знайшла випадково (не випадково) неймовірне місце в соснах на скелі біля моря. Мозок, звісно, щось трохи бунтував, мимохідь ходили люди, літали якісь комахи, але після 50 поклону вдалося сконцентруватися. На 70 я заплакала. Я майже не плачу, тому це було дуже приємне звільняюче відчуття. Я подумала як добре, що в мене багато друзів і до 108 є кому подякувати, але й собі декілька разів теж подякувала. Дякую, я дуже щаслива, що опинилася тут!

Я: Клааааас! І я дуже рада, що якимось чином ти опинилась тут і зробила свою першу практику саме в такому місці і одразу ж були сльози очищення… Це неймовірно прекрасно для мене дізнаватись таке від людини, яка вперше спробувала поклони. Дуже ціную довіру, відвертість, що зробила навіть в публічному місці з комахами і дійшла до цього етапу 50-70 поклонів, коли відбувається зцілення. Сподіваюсь від такої першої практики вистачить натхнення пройти всі 21 день! Дякую!

Х: Я проплакала всю першу практику. До 50-го поклону дякувала усім людям у своєму житті, після - почались більш екзистенціальні подяки. Дуже вдячна, що потрапила на цей марафон, ні на долю секунди не було сумнівів, що хочу і готова його пройти. І це лише початок.

Я: Це прекрасно… Дякую! Я зустрічала людей, які на першому ж поклоні починали плакати. Є і ті, хто пізніше розкривається. Все дуже залежить від емоційного стану в цей момент практики та від етапу життя. У всіх бувають злети і падіння, все циклічно, то ми закриті і черстві, то сентиментальні і чутливі… Кожен з проявів себе приймаємо, цінуємо та працюємо над розкриттям серця потрошку, крок за кроком, щоб жилося легше та приємніше.

Х: Дякую, тобі. Не можу повірити, що я тільки зараз приєдналась до твоєї практики після всіх цих років. Дуже багато чого вдалося відчути: від фізичного - сильного тепла по тілу, дуже незвичного і легкого запаморочення - до емоційного та психологічного. Цікаво було спостерігати, як мої думки трансформувалися від невеличкого струмочка, сповненого думками про самі поклони та вдячністю собі і людям, яких люблю, до бурхливих річок із величезною кількістю розгалужень у всіх можливих напрямках. Вдячність ставала все більшою і величнішою, почала поширюватися на весь світ і людство і майже стала безмежною. Я не очікувала таких відчуттів. 

Дякую тобі і всім у ком'юніті, а також поза ним!

Я: ❤

Х: Дякую за практику! Під час поклонів я почав дякувати людям зі свого життя, потім люди почали повторюватися, бо я згадував що саме мені дали ці люди, що викликало у мене приємні відчуття (навички, досвід, емоції, можливості). Далі я дякував за емоції, які відчуваю. Перераховуючи це із щирим відчуттям вдячності. Це відчуття прийшло саме вкінці.

На початку ж я намагався відчути вдячність, і далі вже шукати що в мене може викликати такі відчуття - тобто шукав вдячність із зовні.

Дуже цікавий досвід! Ще хотів додати, що потрапив на марафон випадково - побачив рекомендацію і одразу оплатив участь. Тобто, я не роздумував чи мені це потрібно, а скоріше пішов за відчуттям. Сподіваюсь такого в моєму житті буде більше!

Я: Цікаво як воно все працює у цьому світі! Пишеш так, наче вже не перший марафон пройшов. 

Щаслива, що тобі був цікавим такий досвід і, що він так “прилетів” тобі спонтанно.

У першому ж повідомленні супер важливий інсайт: коли ми не думаємо, а одразу робимо щось - це те, що нам насправді дуже потрібно.

Круто, що ти в такому конекшені з собою і інтуїція працює. Вітаю! Дякую за надихаючий відгук!

Х: Думала притримати це собі, але потім усвідомила, що раптом я така не одна і комусь також треба побачити, що не один бореться. 

У мене не сталось відкриття потока вдячностей. Я усвідомлюю наскільки важливе це почуття і дуже прагну його відчувати. В процесі практики я дивувалась яка фізично не проста ця практика виявилась і це уводило мої думки в сторону від вдячностей. Звісно, інколи виходило згадувати якісь моменти теплі, але мій мозок здається в основному був зайнятий боротьбою з раптовими обставинами. Інколи я могла сформувати три вдячності підряд, інколи, навіть на 60й вдячності я стопорилась і просто стояла, намагаючись скоріше вигадати. Мені цікаво як мій мозок буде реагувати впродовж марафону, адже він у мене такий, любить противиться всьому.

Дякую всім, що ми були разом, навіть якщо не просто.

Я: Дякую! Твій відгук - це справжня щирість. Адже приємними та крутими враженнями легше ділитись, а такими як у тебе сьогодні - важко, а інколи взагалі не хочеться. Дуже ціную!

Х: Дякую, мені було трішки сумно, але я відчуваю підтримку. Це дуже важливо і я це теж ціную.

Х: Щойно зробила практику. Кажуть, якщо озвучити свій страх, то він стає слабкішим, тож з цього і почну: я дещо боюся ділитись чимось особистим з людьми, особливо незнайомцями. Так було не завжди, але вже доволі довго. Тепер ви знаєте, нічого страшного не трапилося, можемо рухатися далі.

Було багато різних цікавих речей і спостережень, кілька разів протягом практики були пориви плакати, але в той момент думки плуталися, і я втрачала свій стан. Здавалось, мій розум не хоче цих сентиментів і відволікає мене на що завгодно, типу прагматичних речей. Помітила, що десь на поклоні 50-му моя техніка стала дещо іншою і несвідомою, а в голові була порожнеча. 

Одне з найцікавіших спостережень: чомусь вдячності приходили до мене в голову частіше коли я торкалась чолом землі, а не на початку поклону…

Найголовніше: я змогла нарешті подякувати за те, що більше за все ненавиджу в своєму житті. В 2019 році зі мною трапився генералізований тривожний розлад і щоденні панічні атаки, які зробили моє життя вкрай складним. Я пройшла довгий шлях, зараз мені набагато краще, проте я так ніколи і не могла прийняти цей досвід. Мене дуже дратувало коли мені казали, що треба бути за нього вдячною чи ще щось таке. Питання «прийняття» теж зводило мене з розуму. На 106 поклоні, якому передувало десь 20 поклонів з абстрактним «дякую» з мене вирвалась вдячність за тривожність. Для мене це важливе зворушення.

Я: Ооххх, дякую дуже! Відчуваю, що непростий цей досвід зараз для тебе, але від цього ще більш важливий. Дякую, що йдеш в усе це і надихаєш ділитись відверто тих, хто ще не почав ділитись… Це важливо. Вітаю, що пішла у свій страх і поділилась з незнайомцями! Але ми особливі незнайомці, ми всі обʼєднані бажанням розвиватись духовно, очищатись, зцілюватись… тож можна почуватись безпечно. 

Вітаю, що вирвались подяки за те, що ненавиділа! Вже така перемога з першого дня! Цікаво, що далі буде…

Х: Дякую всім і кожному за цю синергію. Вперше таке практикую і поки прислухаюся до себе. Дякую тобі. Відчула і зрозуміла наскільки я багата і щаслива людина. Дякую і за це.

Я: Клас! Це дивовижно, що тобі вже одразу вдалось це осягнути. Через 3 тижні ще більше багатства помітиш та відчуєш. Рада за тебе, що «зайшло» так влучно!

Х: Дякую тобі і всім всім, хто практикував сьогодні. Дуже потужний потік енергії відчувала і вдячності навіть не закінчувалися.

Я: Дякую, що з нами незважаючи на фізичні обмеження. Не уявляю вже марафонів без тебе! 

Х: Цієї ночі спала всього 3 години, мала важку робочу зміну весь день і мій мозок постійно вмовляв відмінити сьогоднішню практику, а з іншої сторони совість нагадувала, як мені хотілось розпочати цей марафон. Коротше, я дуже пишаюсь собою, що все зробила і тепер можу йти спати спокійно.   Практика пройшла досить легко, згадала багато людей з “попереднього” життя, про яких не згадувала років 10, дуже забавні відчуття. Політ нормальний!

Я: І я тобою пишаюсь! Тому що відмазка “не було сну” та  ще й через роботу - залізна… Це важко перебороти.  Те, що ти змогла значить, що в тебе дууууже сильний намір!  І значить, що  ти точно дійдеш до кінця і отримаєш стан, якого прагнеш. Вітаю! 

Надобраніч, відновлюйся. 

Х: Дякую за практику! Поки відчуваю втому та спітнілість, але купа приємних відчуттів, що змогла за стільки речей подякувати і нагадати собі наскільки я щаслива бути тут і мати все що маю. Це завжди для мене цікавий і  доволі сльозливий момент. Практика нагадала пісню Nina Simone — Аin’t got no - I’ve got life, де вона розказує скільки у неї речей немає, а потім перераховує що є. То і так тут,  спочатку думаєш за що ж дякувати, а дуже багато є за що.

Я: 100%! Дякую за таке порівняння, це те, на чому часто зауважую перед практикою: мозку дуже легко помічати негативне, недоліки і те, чого бракує... А от над тим, щоб помітити як і в чому нам пощастило - треба працювати і докладати зусиль! І воно того варте 200%. Ефект неймовірний!

Х: Було цікаво спостерігати які саме подяки приходять в голову у процесі. Все доволі хаотичне та змішане, але мені сподобалось, що я з наміром відпустила контроль. Було також цікаво, що за деякі подяки я себе спочатку засуджувала (наприклад тому, що це щось занадто матеріалістичне), але теж з наміром відпускала ці оціночні судження. Думаю зараз про те, що це проявляється моя тенденція ще з дитинства виконувати все «по інструкції» і відповідати якимось очікуванням, навіть там, де їх немає. Вдячна за цей новий досвід. Дякую тобі і дякую усім!

Я: Дуже круті спостереження і самоаналіз!  Це один з найважливіших факторів практики відслідковування і спостереження за собою. Вітаю з потужним початком! Дякую, що приєдналась і поділилась враженнями так щиро.

Х: Одразу після практики не хотілося брати телефон у руки, взагалі не чіпала. Знайшла його ось півгодини тому. Спочатку відходила фізично, тіло тряслось від навантаження неочікуваного. Якщо чесно, я не розуміла до початку практики, що взагалі буде відбуватись. Потім весь час посміхалась і дуже солодко заснула на декілька годин. Так, наче у дитинстві, після активного і вдалого свята.

Усередині тепло. І цікаво. Мені добре. Дякую.

Я: Дуже цікавоооо та незвичайно… Дуже відверто. Дякую!

Х: Практику 108 зробила вперше в житті, спочатку розгубилася бо не могла роздивитись техніку самого поклону, потім зосередилась на вдячності.  З цим теж були складнощі і повтори, а ще сльози градом весь час…

Я: Ура! Сльози градом - це дуже хороший знак, зцілення почалось. Згодом буде свіжість і оновлення. Дуже рада за тебе, зважаючи, що ти заскочила в марафон в останній день, і що сьогодні аж такий ефект був… Тобі дійсно це дуже-дуже потрібно. Дякую, що тут! 

Х: Дякую! Чудова практика. Відчувалось багато жару та тепла, зігрілась нарешті і фізично, і внутрішньо. Подяки дійсно виникали так швидко! В більшості,  в мене вони були повʼязані з людьми - від близьких до перехожих. Світ сповнений чудових людей - таке усвідомлення. Розумом в це важко повірити, а от відчула так. Вдячна тобі і всім учасникам за цей потік.

Я: Дякую за твоє тепло, участь і фідбек, дуже круто!

Х: Сьогодні була моя перша практика (моє Его вже виходить з себе тому що не встигає за розкладом, але я з ним попрацюю сподіваюсь заспокоїться). Я вже написала все у щоденник, але загальне: фізично було не складно, вже потім тільки допомагала собі руками вставати. Я настільки сильно хотіла пробудити оте ПІДСВІДОМЕ, що мені здається воно злякалося та сховалося, як результат вдячності були більш логічно підібрані і ніби не до кінця щирі. Але коли відкрила очі, відчуття було звісно магічне, як після медитації , але щось інше. 

109й раз хочу подякувати тобі за можливість бути тут.

Я: Дякую за детальний відгук та спостереження, це для мене таааак цікаво! Як у кого все проходить, адже ми такі різні і етапи у всіх різні зараз в житті. За ці три тижні будуть дуже різні практики -  легкі і через силу, дуже щирі і не дуже, зі сльозами і взагалі без емоцій… Це все має місце бути і не думайте, що з вами щось не так чи ви щось не так робите, якщо немає кожного разу чогось надзвичайно приємного або глибокого. Головне спостерігати за цим всім, усвідомлювати і продовжувати день за днем, щоб там не було.

Х: Для мене подібний досвід вперше. Я очікувала, що подяки будуть важче даватись, але ні. Цікаве спостереження, що я дуже багато дякувала собі, за те, що щось роблю для себе, а це для мене дуже великий прогрес, до якого я довго йшла. Також подяки стрибали від серйозних до якихось дрібниць. Іноді приходило легко в голову, а іноді доводилось напружитись. Все одно, наразі поки не можу сказати, що подяки дуже легко знаходити, але я думаю з часом мені буде легше і дійсно відчую це.

Дякую за першу практику.

Я: Дякую за першу практику і довіру.  Впевнена, що кожен з нас тут не випадково… А про подяки собі - це якраз тема другого дня марафону, так що ти вже читаєш майбутнє! 

Сьогодні вражена набагато більше ніж будь-коли від першого дня марафону! І напруга, і радість, переживання, і заряд - інший левел. Дякую вам, що ви тут! Вітаю всіх з першим днем і початком дуже  цікавого і непростого, але важливого шляху до того самого магічного потоку і найвищих вібрацій!